_____________________________________________________

*) Першу частину статті див. в «СиБ», 2006, № 3(28), с. 60–65. — Прим. ред.

   Другу частину статті див. в «СиБ», 2006, № 4(29), с. 110–117. — Прим. ред.

Обговорюючи в офісі знаного у Дніпропетровську постачальника офісної електроніки питання дотримання електромагнітної сумісності споруджуваних СКС, ми торкнулися теми стійкості до дії імпульсних перенапруг. У великому місті, насиченому силовими та інформлініями, внаслідок грозового ураження будь-якого наземного об’єкта імпульсний струм розтікається цими мережами, створюючи безпосередню загрозу нормальній роботі електричного/електронного устаткування у радіусі до 2000 м від місця удару. «Так, – підтвердили мої співбесідники, – після грози масово несуть «залізо», і що їм не кажеш – ніяк не второпають про необхідність протиімпульсного захисту». Дійсно, можна дискутувати про необхідність витрат на зовнішній блискавкозахист (особливо, коли фірма тимчасово орендує приміщення). Але мінімальний комплекс заходів із встановлення у мережі живлення двоступінчатої системи обмеження перенапруг (яку легко можна перенести на нове місце) щодалі стає в один ряд із такими звичними атрибутами сучасного офіса, як сталеві вхідні двері, мініАТС, факс, кондиціонер, електрочайник і розчинна кава…

У споруді, яка зазнала прямого грозового ураження, повстає ціла низка загрозливих явищ, протистояти яким покликаний внутрішній блискавкозахист — система запобігання вторинним проявам блискавки, або захисту від перехідних напруг. Хай би яким низьким був електричний опір заземлюючого пристрою, струм блискавки у десятки кілоампер створює на ньому падіння напруги у десятки кіловольт. З цієї причини лише близько 50% імпульсного струму розпливається у землі, в той час як ще 50% намагається проникнути досередини споруди всіма доступними шляхами. Додайте до цього комутаційні імпульси, що виникають у мережах живлення внаслідок підключень/відключень пристроїв, які    мають значну реактивність (трансформатори, повітряні лінії електропередач, довгі лінії люмінесцентних світильників тощо). Усім добре відомі коливання напруги в мережі, коли в ній працює зварювальний апарат, до того ж «засмічуючи» її пачками високочастотних імпульсів. Не краще поводяться з мережею й інші електроприлади сумнівного походження, що так приваблюють вітчизняних інвесторів своєю низькою ціною. Кратність амплітуди імпульсів перенапруги, споводованих блискавками, сягає 25…30, а комутаційних — 18…22. Особливо потерпають мережі передачі даних, розраховані на низьку робочу напругу.

Саме електронні пристрої і мережі, призначені для опрацювання інформації, непомітно, але щодалі щільніше заповнюють наше середовище. Замініть у своїй уяві міські світлофори на регулювальників, електронні перепустки на «вертушку» з вахтером, автоматизовані парковки на набридливих хлопців — таке зручне і звичне життя враз перетвориться на плетиво проблем. Розквіт нанотехнологій супроводжується зменшенням робочих напруг електроніки, що викликає підвищену її чутливість до зовнішніх електромагнітних впливів. Утворюються чергові «ножиці» (рис. 19), готові відітнути нам дорогу до омріяного світлого майбутнього.

 Науково-технічна спільнота відповідає на цей виклик підвищенням уваги до питань електромагнітної сумісності: досить проглянути розділ «Electromagnetic compatibility» у випусках «Just Published» на сайті МЕК (http://www.iec.ch/online_news/justpub/). «Підставляє плече» і страховий бізнес, за даними якого (рис. 20) пошкодження електричних/електронних засобів внаслідок прямих і близьких ударів блискавок є найвагомішою причиною відшкодування збитків (в Україні ризики пошкодження електронних засобів поки що не страхують, підозрюючи страхувальників у недобросовісності).

Найпершим заходом з поліпшення «електромагнітного клімату» в об’єкті є встановлення головної шини зрівнювання потенціалів (ГШЗП). Найчастіше її розміщують у ввідному пристрої, забезпечуючи коротке низькоомне з’єднання із заземлювачем. До ГШЗП приєднуються всі металеві комунікації, які входять до споруди і не є під напругою, як от: водогін, каналізація, паливо/теплопровід, броня/екрани кабелів живлення і передачі даних, доступні металеві конструкції. З міркувань електромагнітної сумісності (ЕМС) бажано влаштовувати ввід усіх комунікацій такого роду в одній зоні, а саме поблизу ГШЗП. Контакт із трубами і оболонками/екранами забезпечується спеціальними клемними хомутами (рис. 21). Для тих, кому ці вимоги видаються надто складними для реального виконання, наведу рекомендації щодо безпечного вводу комунікацій, які довелося побачити в одному посібнику з ЕМС. Отже, у цьому місці належить встановити сталеву плиту 10 мм завтовшки, в яку вварено кільцевим швом відрізки сталевих труб (для пропуску крізь них інженерних комунікацій) таким чином, що вони виступають з плити на 100 мм з кожного боку, причому труби розташовано не ближче ніж за 100 мм від краю плити. Плита у свою чергу приварюється до сталевої арматури стіни споруди, крізь яку здійснюється ввід комунікацій.

Як вже згадувалося, удар блискавки у близький предмет (дерево, відокремлений блискавкоприймач, висока споруда) загрожує затіканням часткового струму блискавки, який розходиться від місця удару тими шляхами, які мають найменший опір (рейки, металеві комунікації, кабелі живлення і передачі даних). Тому підземні частини кабельних трас рекомендується екранувати сталевою арматурою з коміркою 15×15 см, приєднуючи її до системи зрівнювання потенціалів, чи прокладати в сталевих трубах/закритих сталевих каналах. Навіть атмосферний розряд типу «хмара-хмара» поводує наведення перенапруг і протікання надструмів у всіх протяжних провідних комунікаціях. І тут система зрівнювання потенціалів допомагає зредукувати дію імпульсного електромагнітного поля. Той, хто користувався мобільником у зоні непевного прийому сигналу, знає, що достатньо вийти з авто або піднести телефон ближче до вікна, щоби зв’язок поліпшився. Аналогічним чином всі металеві контури (рами дверей і вікон, каркаси фасадних систем, підвісних стель, фальшпідлог) екранують імпульсне поле, оберігаючи внутрішні комунікації від небезпечних наводок. За даними спостережень, найбільш уражуваною є апаратура, яка приєднана одночасно до різних мереж. Класичний приклад — факсовий апарат, де живлення і телефонна лінія, підведені з різних напрямків, утворюють контур (петлю), в якій наводяться імпульси перенапруги, здатні пошкодити пристрій. Запобіжним заходом є прокладання обох ліній таким чином, щоби гранично зменшити площу петлі (паралельно в одному кабель-каналі з повздовжньою розділювальною перегородкою). Надійною перепоною на шляху розповсюдження електричних імпульсів в лініях передачі даних є оптопари (щоправда, слабким місцем залишаються схеми живлення цих оптопар).

Нетерплячий читач може дорікнути автору: «А розрядники (грозорозрядники, імпульсопротектори, обмежувачі перенапруг, мережеві фільтри)?! Чому про них не згадується?» Згадаємо, але після того, як викладемо концепцію [6] зон захисту від блискавки (ЗЗБ, LPZ — Lightning Protection Zone), що дає змогу оцінити, які саме імпульси можуть потрапляти у мережі і устаткування, і на цій підставі визначити, якого саме захисту вони потребують.

На рис. 22 видно, що у ЗЗБ 0_A можливий безпосередній контакт устаткування з каналом блискавки. І хоч у ЗЗБ 0_B такий контакт є маловірогідним, проте електромагнітне поле нічим не ослаблене. Натомість ЗЗБ 1 характеризується значним зменшенням поля завдяки:

• екрану (сталева арматура бетону, каркас фасадної системи тощо), який приєднано до ШЗП;

• обмежувачам перенапруг (ОПН) на всіх електрокомунікаціях у місцях їхнього перетину з екраном.

Наступна ЗЗБ 2 оточена ще одним екраном з обов’язковим приєднанням до ШЗП і встановленням ОПН, які мають позначення ОПН 1/2 (див. рис. 22), тобто захист ліній на переході з ЗЗБ 1 у ЗЗБ 2. За додержання цих двох умов навіть металевий корпус стойки у серверній правитиме за додатковий екран.

ОПНам на межі зон «0» і «1», які першими зустрічають потужний імпульс струму, у відповідності із [7] присвоєно Тип 1. Вони здатні проводити імпульсний струм 10/350 (див. рис. 2 ч. 1) амплітудою порядка 25–50 кА і застосовуються у тих випадках, коли слід очікувати затікання до споруди часткових струмів блискавки, а саме:

• є система зовнішнього блискавкозахисту, або

• споруда живиться повітряною лінією (кабельна вставка ≤ 50 м), або

• на даху є заземлене електроустаткування (хоча б трубстойка антени, на присутність якої чомусь не завжди зважають).

На межі зон «1» і «2» досить встановити ОПН Тип 2, які проходять випробування менш потужним імпульсом 8/20.

Озброївшись цими знаннями, погляньте свіжим оком на Ваш об’єкт:

• чи не прокладено лінії живлення надто близько до струмовідводів блискавкозахисту?

• чи достатній проміжок між лініями передачі даних і живлення?

• чи відокремлено лінії, якими прокладено проводи, що підходять до UPS-ів (незахищені), і ті, що відходять (тобто захищені)?

• чи не у сусідні розетки включено комп’ютер і кондиціонер, який виставили у вікно на поталу близьким блискавкам?

• чи заземлено відключені на літній період теплові кабелі обігріву в ринвах на даху?

• чи екранованими лініями живляться декоративні світильники на фасадах?

• чи приєднано до системи зрівнювання потенціалів метал кабельних лотків, каркас підвісної стелі, за якою прокладено лінії передачі даних?

За цих умов Ви зможете правильно розділити простір всередині об’єкта на зони захисту згідно з вимогами [8], обґрунтовано добрати розрядники та ОПНи і розставити їх у критичних точках електромереж. На сьогоднішній день український ринок пропонує достатній вибір приладів для обмеження імпульсних перенапруг, тому зважайте на докладність та ясність порад їхніх виробників щодо добору і схемних рішень та відповідність захисних рівнів нормативним значенням (табл. 7).

Провідні виробники рекомендують комплекс технічних і організаційних заходів з контролю за станом випущених ними приладів у процесі експлуатації для своєчасного виявлення ознак деградації. «Серцем» будь-якого з них є нелінійний елемент, який різко знижує електричний опір за перевищення певної межі напруги і здатний швидко відновити свій попередній опір, коли імпульс минув. Розглянемо три основні типи: повітряні/газові розрядники, варистори і діоди подвійної провідності.

Повітряні розрядники

Пристрій має щонайменше два електроди, розділені повітряним проміжком. Перевищення напруги спрацьовування споводує електричний пробій проміжка і утворення електричної дуги. Амплітуда струму обмежується завдяки падінню напруги на дузі та в приелектродних зонах. По згасанні імпульсу має відбутися гасіння супроводжуючого струму (фактично струму КЗ), для чого дуга інтенсивно охолоджується у дугогасильній камері. Падіння напруги на ОПН під час протікання імпульсного струму і становить той захисний рівень, який відчуває захищувана мережа. За нормованого показника у 4 кВ (див. табл. 7) найкращі з виробників спромагаються знизити перенапруги до 1,2 кВ (одразу в «дамки» від ЗЗБ 0_B до ЗЗБ 2), заради чого вдаються до оригінальних методів деіонізації міжелектродного проміжка і пришвидшення обриву супроводжуючого струму. Прилади з такими характеристиками особливо надаються до встановлення у компактних установках, про що докладніше йтиметься далі. Іскрові проміжки сучасних повітряних розрядників випускаються у закритому корпусі, з якого вже не вилітають розпечені гази і плазма. Такі прилади можна встановлювати поряд з іншою комутаційно-захисною апаратурою на стандартній монтажній шині. Наявність повітряного проміжка з надійною ізоляцією гарантує практичну відсутність струму спливу (у режимі очікування), що дозволяє встановлювати повітряні ОПН перед приладами обліку електроенергії. Енергопостачальні організації додають до цього ще деякі вимоги, скажімо, у Німеччині — це норми VDN у редакції 2004 р. (ТAB 2000). У нас електролічильники залишаються сам-на-сам з імпульсами. Спрацьовування повітряних розрядників відбувається у мікросекундному діапазоні, і призначені вони для роботи в умовах великих струмових навантажень (розгалужені мережі, промислові об’єкти) на межі розділу ЗЗБ 0_B > ЗЗБ 1.

Газові розрядники мають герметичний корпус, заповнений інертним газом, тиск якого може відрізнятися від атмосферного, а електроди (яких може бути 2 або 3) вкриваються радіоактивним препаратом задля додаткової іонізації проміжка. Ці заходи спрямовані на зниження напруги спрацьовування (тобто поліпшення захисного рівня). Розміри цих приладів здебільшого вимірюються кількома міліметрами, вони не розраховані на великі струми і призначені для вбудовування у вхідні/вихідні тракти електронних пристроїв з метою підвищення їхньої стійкості до імпульсів. Класичний приклад — захист телефонних мереж (рис. 23а).

Деградація повітряних і газових розрядників відбувається внаслідок:

• ерозії електродів, що призводить до зміни характеристик запалювання і гасіння дуги;

• осідання на поверхні ізоляторів часток металу, який дуга вириває з електродів (якщо електроди металеві, а буває що й ні).

Критерій подальшої працездатності — належний електричний опір, який вимірюється у рекомендований виробником спосіб.

Варисторні розрядники і обмежувачі перенапруги

Варисторна «таблетка», вміщена між електродами прилада, має структуру, подібну до ґрунту, де зерна з підвищеною провідністю знаходяться у важкопровідній субстанції. Перевищення напруги спрацьовування ОПН поводує мікроіскровий процес у товщі варистора. Регулювання струму відбувається внаслідок приелектродного падіння напруги на кожному з кінців мікродуг і поглинання тепла «таблеткою». «Спекти» варисторний матеріал із стабільними характеристиками — то справа не з легких, тому відомих європейських виробників «таблеток» можна перерахувати на пальцях. Не меншої кваліфікації потребує розробка варисторного ОПН, здатного пройти нормативні випробування, зручного в монтажі і надійного в експлуатації, та ще й такого, аби мав конкуренцій ні переваги. На відміну від повітряного, крізь варисторний ОПН постійно стікає струм спливу (≤ 1 мА). Окрім того, що його не можна включати перед лічильником, існує загроза перегріву варистора цим струмом, якщо напруга мережі тривалий час перевищуватиме граничну межу, вказану виробником. Надто важко вмонтувати в ОПН надійний механізм захисту від цієї біди, до того ж тривале перевищення напруги є небезпечним також і для споживачів. Тому в неблагополучних мережах варто передбачати стабілізатори або реле максимальної напруги. Тим, кому ця порада видається витребенькою, варто нагадати про північноамериканських колег, від яких місцеві норми вимагають наявності повного комплексу вузлів для захисту мережі споживача від будь-яких можливих пошкоджень пристрою, котрий до цієї мережі має бути підключений! Передові виробники піддають варисторні ОПНи 100%-му контролю, про що свідчить надруковане на корпусі значення напруги, за якої варистором протікає струм у 1 мА. Зменшення цієї напруги у процесі експлуатації є свідченням старіння варистора. Випускаються ОПНи, які мають візуальні, акустичні, світлові і дистанційні покажчики пошкодження варистора. Вони автоматично від’єднуються від захищуваної мережі, аби не зашкодити її функціонуванню. Обачливим рекомендуємо обирати захисні елементи, в яких максимальна робоча напруга (Ue) становить приблизно 1,2–1,5 номінальної напруги захищуваної мережі/апаратури. Зазвичай варисторні ОПНи випускаються у конструктивному виконанні, придатному для закріплення на стандартній монтажній шині.

Спрацьовування варисторних розрядників відбувається у наносекундному  діапазоні, і призначені вони для роботи в умовах середніх струмових навантажень (невеликі мережі, односімейні будинки, базові станції мобільного зв’язку тощо). Варисторні ОПНи випускаються не тільки Типу 1 (імпульс 10/350, межа розділу ЗЗБ 0_B > ЗЗБ 1), але і Типу 2 (імпульс 8/20, межа розділу ЗЗБ 1 > ЗЗБ 2). Уже випущено у продаж комбіновані пристрої Тип 1+2, здатні надійно захищати лінії, які проходять із ЗЗБ 0_B до ЗЗБ 2. Елементи на базі варисторів використовуються як 2-й ступінь захисту вхідних/вихідних трактів електронних пристроїв разом із газовими розрядниками.

Обмежувачі перенапруг на базі діодів подвійної провідності

Ці пристрої використовуються лише для «тонкого» захисту від залишкових імпульсних перенапруг Тип 3 (імпульс 8/20, межа розділу ЗЗБ 2 > ЗЗБ 3). Реагують на імпульс перенапруги протягом пікосекунд і найбільш відомі у версіях електроподовжувачів для захисту електронних засобів, шнурів живлення ПК, проміжних розеток (у тому числі із захистом телефонних і телевізійних трактів). Існують конструкції, що надаються до монтажа у розеточні коробки і колони, кабель-канали, підлогові системи та на монтажні шини. На рис. 23б показано фрагмент пристрою, вмонтованого у з’єднувальну коробку класу IP 44 із кабельними сальниками, для захисту інформліній безпосередньо у місцях, де вони входять до споруди.

Узгодження дії пристроїв для обмеження перенапруг різних типів

Імпульс, який «набігає» на ланцюжок із ОПНами Типів 1-2-3, першим «зустрічає» Тип 1. А так як він має найбільш тривалий час «реагування», імпульс «затікає» далі, до Типу 2, який реагує швидше, але має меншу енергоємність. Тобто, якщо Тип 1 не спрацює вчасно, переважна частина енергії імпульса розрядиться через Тип 2, який не розрахований на такий розвиток подій. Ті ж «взаємини» існують між ОПНами Типів 2 і 3. Виникає необхідність координації їхньої дії. У мережах живлення індуктивність електропроводки довжиною у 5–10 м між Типами 1 і 2 виявляється достатньою для такого узгодження. За браком місця (вже згадуваний приклад — апаратура базових станцій стільникового зв’язку), між 1 і 2 доводиться «врізати» зосереджену індуктивність — додатковий прилад, який випускають продуценти ОПНів. І тут передові виробники пропонують нам з вами «родзинку» — Тип 1 у «координованому» виконанні, який не потребує ані 5 м проводки, ані дросселя! Одразу можна встановити Тип 2 і не турбуватися про узгоджену роботу.

На відміну від приладів Типу 1 і 2, узгоджуючими елементами ОПНів Типу 3 зазвичай протікає робочий струм, тому слід бути певним, що він не перевищуватиме струмопровідної здатності (як правило, 16–20 А) добраного ОПНа. Коли йдеться про захист інформаційних мереж, належить уважно добирати тип узгоджуючих елементів задля запобігання втрати/спотворення даних. Якщо інформація передається напругою, застосовують індуктивні узгоджуючі елементи; якщо частотою — резистивні. Специфіка методів захисту інформаційних мереж вимагає ґрунтовного викладу, який і становитиме 4-у (завершальну) частину публікації.

Технічні каталоги виробників зазвичай містять докладні схеми підключення розрядників і ОПНів у мережах живлення, тому наведені нижче приклади лише ілюструють основні положення.

На початку мережі типу TN-C-S (рис. 24) достатньо триелементного пристрою, оскільки суміщений провод PEN гальванічно приєднано до ГШЗП. Після відокремлення нейтрального провода N він також підлягає захисту відносно PE, але з дотриманням наступних умов:

• лінійні проводи L1, L2, L3 захищаються відносно нейтралі, а нейтраль – окремим розрядником, розрахованим на сумарний струм трьох фаз;

• лінійні розрядники можуть бути як повітряними, так і варисторними, а «нейтральний» — обов’язково повітряним (без струму спливу).

Зображення схеми нагадує наш тризуб, яку іноземні фахівці, необізнані з древньою Трипільською культурою, іменують «схема Нептуна» . Уважний читач помітить, що ОПН Тип 3 включено після пристрою захисного відключення (УЗО) F2 (див. рис. 24). Для запобігання відключення мережі цей УЗО мусить мати затримку спрацьовування порядка 15 мс, що є прийнятним для електробезпеки. За цей час «стрімкий» варисторно-діодний Тип 3 напевне упорається з імпульсом перенапруги 8/20 мс.

Мережі типу ТТ не є аж настільки розповсюдженими в умовах міст, але підключення розрядників і ОПНів має тут певні особливості. Якщо опір «земляного» провода є незначним, може бути застосована вже відома нам схема «тризуб» (рис. 25).

За наявності суттєвого опору заземлюючого пристрою джерела RB і споживача RA (рис. 26) належить використовувати 4-елементні пристрої захисту від перенапруг для всіх проводів мережі відносно ГШЗП. Такий захід покликаний зменшити напругу дотику у випадку спрацьовування ОПН на одному із фазних проводів.

З огляду на високочастотний характер імпульса струму блискавки, комплексний опір надто довгих з’єднувальних проводів може виявитися значним, і на ОПН буде подано лише частину напруги (рис. 27а), якої недостатньо для його надійного спрацьовування. Тому нормується як довжина проводів, так і їхній перетин (табл. 8) (знання цієї особливості допоможе Вам одразу впізнати низькоякісний ОПН за малими розмірами приєднувальних клем). А от передові виробники передбачають не одну, а цілих дві клеми на стороні пристрою, оберненої до мережі, що дає змогу використовувати малоіндуктивну біфілярну схему підключення (рис. 27б), яка у латиномовному світі отримала назву V-видної.

Якщо йдеться про лінії передачі даних, то на них може виникати як повздовжня, так і поперечна перенапруга (остання визнається науковою спільнотою більш небезпечною). Нагадуючи про зобов’язання докладного висвітлення захисту мереж передачі даних у 4-й частині публікації, варто подати хоч один приклад (рис. 28).

          Електропровідний екран кабеля бажано приєднати до ШЗП гальванічно(2) або хоча б за допомогою газового розрядника (3). Кожна жила захищається розрядником (4) відносно оточуючих заземлених елементів (екран, лотки, каркас підвісної стелі/фальшпідлоги) та відносно сусідніх жил. Захист лінії електроживлення (8), яка проходить поблизу, тут показано одним пристроєм (9), оскільки маємо справу із об’єднаним PEN-проводом. Сподіваємось, що уважний читач вже зможе самостійно доповнити схему захисту, якщо живлення буде виконано трьома (L, N та PE) проводами.

На схемах, які наводяться у технічних каталогах виробників, Ви зустрінете прилади обмеження надструмів, позначені пунктирними лініями (F3, F4 на рис. 24). Вони призначені для захисту мережі в «аварійному» випадку, коли:

• розрядник (ОПН) не годен обірвати струм КЗ (який, власне, він сам і спричинив);

• вхідний запобіжник / автомат (F1 на тому ж рисунку) розраховано на надто великі струми.

Критерій «надто – не надто» шукайте у паспортних даних прилада. У табл. 9 наведено почерпнуті з каталогів кількох відомих виробників деякі технічні дані розрядників Типу 1, тобто призначених для встановлення на межі розділу ЗЗБ 0_B > ЗЗБ 1.

Наприклад, захищати MC 50-B VDE додатковими «пунктирними» запобіжниками слід лише у тому випадку, коли номінал вхідного автомата основної мережі перевищує 500 А. Любителів докладних обчислень скеровуємо до публікації [10], де наведено ґрунтовний виклад методики добору запобіжників, а також розрахунок навантажень фаз струмом блискавки. Спрощений метод полягає у застосуванні схем/таблиць/алгоритмів добору розрядників [11], які можна знайти також у каталогах виробників.

Пояснимо позначення характеристик, наведених у таблиці:

• U_c — найбільше допустиме значення напруги мережі, яке розрядник може витримувати невизначено довгий час у режимі очікування.

• I_імп — максимальне значення струму, який розрядник може неодноразово витримати без ушкоджень. Звертайте увагу на форму випробувального імпульса: 10/350 — для Типу 1; 8/20 — для Типу 2!

• U_P — захисний рівень, тобто падіння напруги на розряднику, яке прикладається до захищуваної мережі. Наприклад, розрядники DS250E-300 та MC 50-B VDE вдовольняють вимоги до ЗЗБ 2 (див. табл. 7).

Можна бачити, що розмір характеристик наведених у таблиці розрядників знаходиться у певному діапазоні, тож Ви будете спроможні зрозуміти, про яку саме йдеться, навіть якщо умовні позначення у того чи іншого виробника будуть відрізнятися від інших.

Насамкінець нагадаємо головні вимоги до встановлення ОПН:

1. Розміщення має здійснюватися згідно [12]. У тих випадках, коли ОПН встановлюються перед приладами обліку електроенергії, це повинно бути узгоджене з енергопостачальною організацією.

2. Належить уникати спільного прокладання незахищених кабельних ліній (до приладів обліку електроенергії) із захищеними лініями (до споживачів після ОПН або UPS).

3. Довжина з’єднувальних ліній не повинна перевищувати 0,5 м, оптимальне рішення — V-видна схема підключення.

4. Земляний контакт ОПН слід приєднати до заземлюючого контакту захищуваної установки. Якщо земляний контакт ОПН приєднано до ШЗП, розташованому в розподільчому щитку, то і земляний контакт захищуваної установки має бути приєднаний до цієї ж ШЗП провідником, який в змозі витримати струм блискавки (див. табл. 8).

Один із принципів Пітера (http://www.lib.ru/DPEOPLE/PITER/piter.txt) проголошує: «Якщо ясність і докладність Вашого пояснення виключає помилкове тлумачення — Вас все одно зрозуміють хибно». Тож не соромтеся звертатися до фахівців, адже для них Ваші запитання — це пульс реального життя, унікальна нагода подальшого вдосконалення.

 Далі буде

Євген БАРАННИК,

провідний спеціаліст з блискавкозахисту

і електромагнітної сумісності

ТОВ «ОБО Беттерманн Україна»